Протоієрей Володимир Степанович Маркевич народився в 1928 році в селі
Глушковичі Лельчицького району Гомельської області.
В 1943 році разом із своїм братом, покійним протоієреєм Іоанном Маркевичем, та
іншими юнаками-односельцями виконував доручення партизан (під проводом Ковпака
Сидора Артемовича), зокрема, брав участь у заготовці продуктів тощо.
В 1944 році почав працювати в колгоспі “Победа” у селі Глушковичі.
З 1951 р. ніс постійний послух у Свято-Троїцького храмі у с. Глушковичі за
благословенням місцевого священика Гавриїла Почтового діда Преосвященнішого
єпископа Васильківського Миколая, вікарія Київської Митрополії.
З 1952 р. за Указом Преосвященнішого єпископа Пінського і Поліського Паїсія ніс
послух псаломщика в церкві сусіднього села Приболовичі.
30 березня 1954 року в Свято-Казанській церкві у м. Мінськ Преосвященнішим
єпископом Бобруйським Митрофаном Володимир Маркевич був рукопокладений у сан
диякона, навчаючись в цей час на курсах в Мінській духовній семінарії.
7 квітня 1955 р., на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці,
Високопреосвященніший архієпископ Житомирський і Овруцький Володимир рукопоклав
його в сан пресвітера.
У цьому ж році він був призначений священиком у церкву Покрова Пресвятої
Богородиці у селі Лугини Житомирської області, а потім переведений у церкву Різдва
Пресвятої Богородиці в село Лопатичі Олевського району.
В 1956 р. священик Володимир Маркевич був призначений настоятелем Свято-
Миколаївської церкви в смт. Олевськ (нині Овруцької єпархії). Тут він звершував
пастирський послух до самої кончини 15 вересня 2018 р., востаннє відслуживши підряд
три Божественні літургії 9, 10 і 11 вересня.
Разом із своєю дружиною Іриною Матвіївною отець Володимир виховав шестеро
дітей: сина архімандрита Агафодора (в 1991-2009рр. намісник Донського монастиря в
м. Москві, нині насельник Свято-Троїцької Сергієвої Лаври) та пятьох;ятьох дочок (одна стала
іконописцем-реставратором, чотири інші дружинами священиків). Внуки отця
Володимира і матінки Ірини теж служать Святій Церкві.
