– 21-го грудня 2007р. відбувся Архієрейський Собор Української Православної Церкви. Слід відзначити, що це вже другий в 2007 р. Архієрейський Собор УПЦ. Знайомство з матеріалами Собору дає підстави говорити про те, що цей форум став однією з найбільш значущих церковних подій минулого року. Владико, розкажіть, будь ласка, які питання були розглянуті на Соборі? Особливо віруючих цікавлять зміни, що внесені до Статуту про управління УПЦ. Чи носять ці зміни кардинальний характер?
– Минулий рік став знаменним для Української Православної Церкви. Це був рік ювілейний, який пройшов під знаком святкування 15-чя Архієрейського Харківського Собору, та 15-чя перебування на Київській кафедрі Блаженнійшого Володимира Митрополита Київського і Всієї України. В 2007 р. відбулося два Архієрейських Собори УПЦ. Перший пройшов 31-го травня, другий – 21-го грудня. Зокрема, на останньому Соборі розглядалися поточні питання церковного життя. Був підведений підсумок діяльності нашої Церкви за останній рік. Згідно щорічним звітам єпархіальних архієреїв, була представлена статистика, щодо сучасного положення УПЦ. Я виступав на Соборі з відповідною доповіддю. Узагальнюючи зміни в стані УПЦ за минулий рік, хотів би сказати, що, з допомогою Божою, відбулися позитивні події. Наша Церква зросла кількісно і якісно. Це дає нам підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє. Також на Соборі затверджено нові єпархії, які в 2007 р. були виділені зі складу вже існуючих. На сьогоднішній день УПЦ нараховує сорок дві єпархії.
Розглядалося питання щодо діяльності колишнього єпископа Хустського і Виноградівського Іполита. Учасниками Собору було відзначено, що владика Іполит своїми діями вносить смуту та розкол в Церкву. Його гасла та ідеї ідуть в розріз з офіційною позицією Блаженнійшого Митрополита Володимира, Священного Синоду УПЦ, спів-братів архієреїв. Така діяльність єпископа Іполита була визнана деструктивною, так як несе для віруючих лише негатив. Тому владика був попереджений, що в тому випадку, якщо продовжуватиме дестабілізувати церковну обстановку, відносно нього будуть застосовані дисциплінарні міри канонічного характеру. Надіємося, що владика Іполит зробить для себе правильні висновки і змінить вектор своєї діяльності.
І, звичайно, одним з основних питань, які обговорювалися на Соборі, було питання про внесення змін до Статуту про Управління УПЦ. Чим це було викликано? Слід відзначити, що попередній Статут УПЦ був прийнятий ще за часів СРСР в 1990 р. За минулі 17-ть років багато, змінилося в житті Української Церкви. Адже, з тих пір змінився державний устрій, ми зараз живемо в зовсім іншій державі. Тому потрібно було внести відповідні зміни, які б відображали ті реалії, в яких нині перебуває УПЦ. Найважливіша проблема полягала в тому, що, Статут необхідно було узгодити з діючим на сьогоднішній день державним законодавством про свободу совісті і віросповідання та іншими державними нормативними актами, які регулюють взаємовідносини держави з релігійними установами. Також в старому Статуті, на жаль, були допущенні деякі стилістичні і орфографічні неточності. Це створювало певні проблеми в церковному житті. В зв’язку з цим Священним Синодом була створена спеціальна комісія, яка займалася приведенням положень Статуту у відповідність з нині діючим державним законодавством.
Хочу звернути увагу ще на одну статтю, яка внесена до тексту Статуту. Вона стосується православних братств і сестринств. Прийняття цього положення було викликано тим, що деякі братства і сестринства не маючи на те благословення священноначалія УПЦ, офіційно виступають від імені Української Церкви. І таким чином вводять в оману віруючих. Для того, щоб упорядкувати діяльність такого роду організацій, учасниками Собору було прийняте вищевказане доповнення.
Підводячи загальний підсумок, можна сказати, що кардинальних змін в Статут внесено не було, в своїй основі він залишився незмінним. А нові положення і статті, які з’явилися, носять лише доповнюючий та редагуючий характер.
– На Соборі було прийняте рішення про скликання Собору УПЦ влітку 2008-го року. Які головні питання будуть розглядатись на ньому?
– Початково Собор УПЦ планувалося провести 22-го грудня 2007 р. Його проведення регулюється нині діючим Статутом, згідно з яким Собор повинен збиратися не рідше одного разу в чотири роки. На жаль, на сьогоднішній день склалися такі реалії, що проводити Собор з такою періодичністю немає можливості. Коли почалася підготовка до цього форуму, виявилося, що існує багато питань, розгляд яких вимагає більш детальної підготовки. Тому, щоб не збирати Cобор поспішно, вирішено провести його влітку 2008 р. в рамках святкування 1020-чя Хрещення Русі.
В основному на Всеукраїнському Соборі буде приділятися увага питанням внутрішнього життя УПЦ, міжконфесійним відносинам. Згідно Статуту мають бути затверджені рішення Архієрейських Соборів, які відбулися після 1992 р., часу проведення останнього Собору УПЦ. І, як я вже відзначив вище, щоби він відбувся на належному рівні, необхідна детальна підготовка.
– Чи буде підніматись питання про зміну статусу УПЦ на автокефальну? Адже воно дуже хвилює віруючих і вже зараз викликає багато суперечок в церковному середовищі.
– Питання про автокефалію УПЦ не піднімалося ні на Архієрейських Соборах, ні на засіданнях Священного Синоду УПЦ. Нинішній статус Української Церкви цілком відповідає нашим реаліям, нашій дійсності. Мені зрозуміла схвильованість віруючих, щодо зміни статусу УПЦ. Адже ми бачимо, що самопроголошені автокефалії, які існують сьогодні, лише роз’єднують українське суспільство. Тому питання, які знову можуть поділити віруючих, не будуть виноситись на розгляд чи то Собору УПЦ, чи то Архієрейських Соборів. Єпископат УПЦ не є окремою частиною церковного суспільства. Всі важливі питання, особливо це стосується зміни статусу УПЦ, мають вирішуватися і погоджуватися усією церковною повнотою. На превеликий жаль, деякими організаціями та братствами спеціально нагнітається обстановка навколо цього питання. Ще раз хочу запевнити віруючих в тому, що нема підстав для хвилювання. Я з повною відповідальністю заявляю, що зміна статусу Української Церкви не планується.
– На Соборі розглянули звернення до Української Православної Церкви з боку схизматичних релігійних організацій УПЦ КП та УАПЦ. Які рішення були прийняті щодо цих звернень?
– Дійсно, в період підготовки до Собору на ім’я Блаженнійшого Митрополита Володимира надійшли листи від релігійних організацій УПЦ КП і УАПЦ. Зміст яких полягав в наступному: пропонувалося розпочати діалог про об’єднання, про утворення єдиної Помісної Церкви в Україні. Його Блаженство представив ці звернення на розгляд Собору, і в результаті було прийнято рішення передати їх на опрацювання спеціальній комісії «Сприяння відновленню єдності Українського Православ’я», яка створена при Св. Синоді в 2007 р.
– Також було засуджено діяльність політизованих громадських організацій, зокрема, це стосується «Союзу православних громадян України», який очолює Валерій Кауров. Що саме викликало таку негативну реакцію Собору?
– Хочу уточнити, що на Соборі не засудили дані організації, а висловили ставлення УПЦ до їх діяльності. Адже дуже часто подібні організації, зокрема «Союз православних громадян України», виступають з зовсім не церковними гаслами, а з ідеями суто політичного характеру. При цьому вони хибно посилаються на благословення чи то Священного Синоду, чи то Блаженнійшого Митрополита Володимира, чи то інших ієрархів УПЦ. В зв’язку з цим учасниками Собору було офіційно заявлено, що УПЦ не має нічого спільного з життям і діяльністю подібних політизованих організацій і братств.
– Архієрейським Собором було ухвалено рішення про створення Церковного Суду УПЦ, які функції він має виконувати?
– На останньому Священному Синоді було прийнято рішення про створення Церковного Суду, і Архієрейський Собор затвердив це положення. Згідно Статуту про Управління УПЦ наша Церква повинна мати Суд, який займався би вирішенням спірних питань між священнослужителями і мирянами, між єпископами та священиками і т.д. Церковний Суд очолив Високопреовященнійший митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, йому доручено сформувати склад Суду і розробити концепцію діяльності вищеназваного церковного органу. Ця інстанція вкрай необхідна, тому що у внутрішньому церковному житті на сьогоднішній день існує багато проблем і питань, вирішенням яких повинен займатися саме Церковний Суд. В майбутньому, коли цей орган буде остаточно створений, і повноцінно зафункціонує, на дану тему ми зможемо поговорити більш конкретніше.
– Предстоятель УПЦ Блаженнійший Митрополит Володимир в своєї доповіді на Соборі, зокрема, підняв проблему духовної опіки української православної діаспори. Які кроки вирішено здійснити в цьому напрямку?
– Згідно офіційній статистиці з початку 1990-го року за межи України виїхало більше семи мільйонів наших співвітчизників. На даний час багато українських заробітчан працює в країнах Європи, Німеччини, Португалії, Італії та ін. Ми прекрасно розуміємо, що знаходячись далеко від Батьківщини, вони зштовхуються з багатьма проблемами, у тому числі із проблемою духовної опіки. Тому Блаженнійший Митрополит Володимир на засіданні Архієрейського Собору підняв це питання. Українська Православна Церква має розпочати активну діяльність в цьому напрямку, аби допомогти нашим співвітчизникам знайти духовну опору в особі священнослужителів. Як приклад можна привести нещодавно відкриту українську православну парафію в м.Мілані. Настоятелем туди призначений колишній проректор КДА і С прот. Микола Макар. На превеликий жаль, УПЦ зараз бракує кваліфікованих кадрів, які б змогли на належному рівні виконувати ці функції. Необхідні священики, які б добре знали європейські мови. Для виконання завдань, які на них буде покладено, вони повинні володіти високою культурою, бути добре освіченими, мати дипломатичні та організаторські здібності. Сподіваємося, що завдяки тим змінам, які зараз відбуваються в духовно-освітній сфері УПЦ, ці проблеми найближчим часом будуть вирішені.
