|
|
24 травня, на другий день свята П’ятидесятниці, день Святого Духа, Високопреосвященніший Митрофан, архієпископ Білоцерківський і Богуславський очолив богослужіння у Свято-Духівському храмі села Шкарівка, Білоцерківського благочиння, з нагоди престольного свята. |
24 травня, на другий день свята П’ятидесятниці, день Святого Духа, Високопреосвященніший Митрофан, архієпископ Білоцерківський і Богуславський очолив богослужіння у Свято-Духівському храмі села Шкарівка, Білоцерківського благочиння, з нагоди престольного свята.
Храмовий день для жителів села Шкарівка розпочався святковою зустріччю архіпастиря. Перед входом до церкви владику Митрофана зустріли діти в українських вишиванках, підносячи йому коровай, квіти та щирі вітання.
Перед початком Божественної літургії правлячий архієрей відправив чин освячення нового іконостасу та окропив його святою водою.
За богослужінням Його Високопреосвященству співслужили секретар єпархії архімандрит Никодим (Барановський), благочинний Білоцерківського округу протоієрей Михаїл Кобулей та клірики Білоцерківського благочиння.
Після Літургії владика разом із духовенством та паствою пройшов Хресною ходою навколо храму.
Наостанок, за старанні труди во славу Божу архіпастир нагородив настоятеля храму протоієрея Михаїла Семченко грамотою Блаженнішого Митрополита Володимира, а активних прихожан та благодійників церкви благословенними Архієрейськими грамотами.
Історична довідка. Згідно архівних даних, у 1706 р. в селі Шкарівка було збудовано та освячено Свято-Духівську церкву. Це була єдина на всю Київську область двухкупольна церква, яка проіснувала до середини ХVІІІ ст. У 1756 р. замість неї була збудована трьохкупольна дерев’яна церква.
За часів Київської Русі тут існував монастир з підземними печерами, а також була заміська резиденція Юр’ївських єпископів ХІ-ХІІІ ст.
Шкарівська парафія мала досить широку географію. Так, щороку з Шкарівського храму надсилались кошти на прикрашення найбільшої святині православного світу – Гробу Господнього в Єрусалимі. Цікаво, що в Шкарівці в 1910-1917 рр. служив о. Григорій, який не тільки правив у церкві, але був ще й директором школи.
У роки радянської влади почалося переслідування тих селян, які відвідували церкву. Священикам забороняли проводити обряди і таїнства. Парафіяльні священики змінювалися по кілька на рік. У 1930 р. церква була розграбована, з неї зняли дзвони.
У 1932 р. була зруйнована дзвіниця і частина церкви. Із цих матеріалів було побудовано дві колгоспні комори, а в храмі було заборонено проводити богослужіння. Приміщення церкви було пристосовано під складські приміщення.
Храм знову був відкритий для богослужіння лише в 1945 році.
