9 травня 2014 р., на день Перемоги, духовенство та вірні провели в останню путь одного з кращих священнослужителів Білоцерківської єпархії протоієрея Станіслава Алєксєєнка. Заупокійне Богослужіння у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у с. Ківшоватій Таращанського благочиння очолив митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин у співслужінні 35 кліриків єпархії, 9 з яких виголосили проповідь. Надгробні промови також виголосили екс-спікер Верховної Ради України, Мороз О.О., депутат Верховної Ради України V скликання Сільченко В.А., голова села Сергієнко А.І., директор загальноосвітньої школи Гончаренко М.Б.
Захоронення священика відбулося біля храму Різдва Пресвятої Богородиці, місця пастирського служіння протоієрея Станіслава.
***
Священик пішов у вічність зовсім молодим, проте встиг залишити по собі чималу кількість добрих справ, які гідні наслідування кожному християнину.
Протоієрея Станіслава характеризувало надзвичайне благородство душі. Його добрі вчинки часто були неповторними і яскраво ілюстрували прагнення настоятеля зробити як найкраще для Бога, Церкви та ближнього. Батюшка був киянином і був рукопокладений у священики Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом). Розумний, освічений і достойний пастир міг стати окрасою столичного священства, але з благословення церковної влади поїхав «піднімати провінцію» у село Ківшовату Таращанського району.
Отець Станіслав вмів любити людей і спілкуватися з ними. Він знаходив тему для розмови зі спікером парламенту, зі знаним бізнесменом, з вчителькою, зі звичайним селянином. Як наслідок, до нього тягнулися люди і завдяки спільним старанням в Ківшоваті був відновлений історичний красень-храм, який буде вічним пам’ятником пастирської діяльності о. Станіслава. Втім, його діяльність не обмежувалася лише будівництвом – він невтомно наповнював храм багатогранним церковним життям.
У храмі лунали рідкісні за змістовністю проповіді. У сільській парафії видавалася безкоштовна церковна газета, чого нині немає й у Білій Церкві. Крім того, сільська церква щороку видавала гарні церковні календарі, які можна було побачити у мирян по всій єпархії.
Пастир активно співпрацював зі школою і єдиний у єпархії відкрив меморіальну дошку протоієрею-попереднику на стіні школи, що підкреслює історичний зв’язок історії освіти та Церкви. Він же був єдиним, хто видав історію школи у Ківшоваті. До церкви ходять не всі, але всі відвідують школу і таке видання є дуже важливим для усвідомлення історичної ролі Церкви нашими постатеїстичними громадянами.
Настоятель з непідробним інтересом ставився до історії ввіреної йому парафії. Він першим у єпархії видав повнокольорову книгу з історії храму, що стало поштовхом до наслідування іншими священиками.
Втім, це лише певна частка всім відомих громадських справ. Ніхто не в змозі порахувати душ, навернутих до Бога чи родин, що уникнули розпаду завдяки пастирській діяльності заслуженого протоієрея.
Вічна пам’ять невтомному трудівнику на Божій ниві, який понад усе на світі любив творити добро!
Кандидат історичних наук,
доцент Перерва В.С.
