З 18 по 25 липня на “Острові Дитинства” у м. Біла Церква пройшов черговий заїзд дитячого табору “Надія”, у якому взяли участь 63 учасники.
Свіже повітря, смачна їжа, спортивні ігри, багато друзів і літні ночі у наметах − що може бути найкращим для школяра влітку?! Саме такі умови організатори табору “Надія” створили для своїх вихованців. Ранкова зарядка під веселу музику, заняття з тімбілдінгу (згуртування команди), уроки з плавання та самооборони, уроки з художньо-прикладного мистецтва, стрільби з лука і пневматичної гвинтівки, чемпіонат з футболу, змагання з дарцу, шахів і шашків − з такою насиченою програмою кожен мав можливість знайти себе, розкрити свої таланти. Все це, поза іншим, стало джерелом хорошого настрою та незабутніх вражень.
Особливістю цього табору було те, що священики постійно перебули з дітьми, з ними спілкувалися у будь-який час на різноманітніші теми. Духовні наставники також щодня проводили ранкову та вечірню молитву, молитву до і після трапези, пізнавальні бесіді, в яких розкривали вихованцям світ Православ’я.
У суботу у табір завітав митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин, який поспілкувався з дітьми, подивився невеличкий концерт, що підготували діти. Він благословив кожного, подарував іконку і солодкий гостинець.
Цього ж дня, увечері, у таборі було звершено Всенощне бдіння, а наступного − недільну Божественну літургію під відкритим небом, на якій майже усі учасники причастились Пресвятих Тіла і Крові Христових.
У неділю у таборі відбулася цікава гра: “Острів скарбів”. Чотири команди: “Капітошки”, “Надія”, “Леви” та “Воїни Христові”, − виконуючи завдання, розпочали пошук карти “Острова скарбів”. Пройшовши дев’ять випробувань та зібравши карту, команди шукали скарб з допомогою компасу та азимутів. Команда “Воїни Христові”, що знайшла скриню зі скарбами, поділилася знахідкою, яка виявилася солодкою, з усіма учасниками змагань. Зрозуміло, такий вчинок для організаторів табору став найкращим проявом дитячої вдячності за педагогічні труди.
Варто відзначити, що вже третій рік поспіль протягом цілого одного дня іде дощ − ніби це стає традицією, поза нашим бажанням! Однак у цьому є певна користь: дощ підсилює враження від табору, загартовує дітей, робить їх витривалішими.
Атмосферою табору була винятково атмосфера християнської любові і поваги один до одного, де кожен член колективу сприймається як особистість. Спостерігаючи за своїми вихованцями, священики прагнуть допомогти дітям стати справжніми християнами, навчити їх бути впевненими у собі, витривалими, а при необхідності, навпаки, навчити стриманості, терпінню, засіяти в їх серцях зерна справжньої, щирої любові до Бога, ближніх і своєї Батьківщини.
Слава Богу за все! Великий уклін тим, хто допомагав організації і роботі табору, сприяв його матеріальному забезпеченню.
Священик Петро Довгун,
організатор табору “Надія”,
голова Інспекції з контролю за діяльністю недільних шкіл Білоцерківської єпархії
