Його Високопреосвященству,
Високопреосвященнішому Августину,
Митрополиту Білоцерківському і Богуславському
Ваше Високопреосвященство, Високопреосвященніший Владико!
Ми, більша частина духовенства, які взяли участь у зборах священнослужителів Білоцерківської єпархії під Вашим головуванням 14 квітня 2022 року в Спасо-Преображенському кафедральному соборі у м. Біла Церква, висловлюючу належну повагу до Вас і запевняючи Вас, як Правлячого архієрея, в синівській у Христі любові і відповідному послуху, шанобливо звертаємось до Вас зі своїми міркуваннями і проханням і з приводу ситуації, що склалася в церковному житті внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.
Відомо, що в більшості парафій нашої єпархії припинено поминання на Богослужіннях Святішого Патріарха Московського і всієї Русі, спричинене непорозумінням і розчаруванням тим, що він, на відміну від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, не підніс свій Першосвятительський голос на захист боголюбивого народу України із закликом до керівництва Російської Федерації, зокрема її Президента, припинити військові дії проти нашої держави і розпочати переговори з владою України. Більше того, наші парафіяни з гіркотою зазначають, що і в наступних промовах і зверненнях Святішого Патріарха Кирила, незважаючи на очікування вірних нашої Святої Церкви і всього українського народу, жодного разу не прозвучало хоча б якесь конкретне, недвозначне, турботливе, насправді батьківське слово з оцінкою трагедії і виявом архіпастирського піклування про свою паству.
Ми знаємо, що практика утримання від поминання блаженної пам’яті Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ, до того ж, за його згодою, з’явилася в західноукраїнських єпархіях на початку 1990-х років із відомих причин.
Звичайно, в будь-якому колективі й середовищі можуть висловлюватися різні, навіть протилежні, оцінки і підходи щодо подій і явищ у суспільстві, в тому числі і в церковному житті. Наші збори, як Ви бачили, не були виключенням.
Зважаючи на все це, ми вважаємо справою своєї пастирської честі висловити, хоча і не від імені всього духовенства єпархії, але все-таки більшої частини учасників єпархіальних зборів, свої міркування щодо необхідності отримання повної церковної незалежності від Московського Патріархату.
Безумовно, ми розуміємо, що у військовий час, коли нас спіткали важкі випробування і всі повинні докладати необхідних зусиль для захисту нашої Вітчизни, піднімати тему церковного устрою не є просто, оскільки тепер, у першу чергу, треба вирішувати інші важливі питання, зокрема, що пов’язані з війною.
Очевидно, що такі доленосні рішення не приймаються поспіхом, щоб не ускладнювати ще більше й так не просту церковну ситуацію і не давати привід посіяти новий поділ у народі тоді, коли потрібна єдність, зібраність і рішучість, а не посилення непорозумінь, чварів, що послаблюють державу і суспільство.
Однак, при всьому цьому, враховуючи те, що з проханням надати автокефалію наша Церква вперше звернулася до повноти Руської Православної Церкви в 1991 році і воно не було відкликано й досі, хоча його розгляд відтерміновувався, а також беручи до уваги ситуацію, що склалася в церковному житті, просимо Вас, Ваше Високопреосвященство, звернутися до Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія з синівським проханням розглянути найближчим часом на Архієрейському Соборі Української Православної Церкви питання повної церковної незалежності нашої Святої Церкви.
14 квітня 2022 р. Вашого Високопреосвященства смиренні послушники
Від імені більшої частини учасників зборів священнослужителів Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви
єпархіальний благочинний, благочинний Білоцерківського міського округу,
протоієрей Валерій Яблонський
