Шановні військовослужбовці Збройних Сил України!
Дорогі брати і сестри!
Від імені Синодального відділу Української Православної Церкви із взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України вітаю вас із професійним святом!
6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закони «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України», з того часу саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави як День Збройних Сил України.
Відтоді, через миролюбний зовнішньополітичний курс молодої української держави, її позаблоковий статус та оборонний характер Воєнної доктрини, керівниками держави проводилась політика реформ і скорочення Збройних Сил. Проте, трагічний досвід збройного конфлікту, який виник на території нашої країни показав, що Збройні Сили мають посідати центральне місце в загальній системі безпеки держави і потребують стабільного матеріально-технічного забезпечення, вчасної модернізації і високофахового особового складу.
Ці етапи становлення українського війська стали вкрай болючими через гіркі втрати під Саур-Могилою, Іловайськом, Дебальцево та Донецьким аеропортом. Подвиг аж до смерті багатьох солдатів і командирів вписав нову сторінку в літопис нашого воїнства. Прошу всіх вас, дорогі брати і сестри, нині молитовно вшанувати пам’ять полеглих за територіальну цілісність нашої держави. Багато з них загинули у розквіті сил, не народили дітей, – це страшна національна трагедія! Хай Всемилостивий Господь упокоїть їх душі з праведними і сподобить їх Царства Небесного!
Сьогодні Збройні Сили – це справді Армія народу, зміцнена добровольцями, підтримана коштами громадян України та з широкою підтримкою волонтерського руху.
Шановні волонтери! Вітаю і вас, щиро дякую всім, хто долучився до того, щоб зберегти життя солдатам на фронті, у шпиталях, хто підтримує родини військовослужбовців, які перебувають в зоні бойових дій, і не полишає родини загиблих.
Донедавна в нашому сприйнятті слово «ветерани» стосувалося покоління, яке воювало у Другій Світовій і Великій Вітчизняній війнах, а також тих, хто брав участь у бойових діях за межами нашої Батьківщини. А сьогодні з’являється нове покоління ветеранів – молодих, уже обпалених війною. І вони потребують особливої уваги держави і суспільства.
Вітаю з сердечною вдячністю військових лікарів та санітарів, які виносили з поля бою поранених, які в польових госпіталях, у операційних військових клінічних центрів рятували життя воїнів, являючи приклади християнського милосердя і любові до ближнього.
На самому початку ведення бойових дій на передову вирушили священики різних конфесій і релігійних організацій, де створили певний феномен, поєднавши в собі ролі душпастирів, психологів, постачальників. Сьогодні впровадження капеланської служби у Збройних Силах перебуває на завершальному етапі, а багато священиків, які несуть послух військового капелана безпосередньо в зоні бойових дій, нагороджені відзнаками Командування ЗСУ. Я дякую військовому духовенству за вкрай необхідну духовну опіку, яку вони надають військовослужбовцям, і в найтяжчих умовах залишаючись вірними своєму покликанню.
Сьогодні військовослужбовці Збройних Сил України стоять на сторожі рубежів лінії розмежування, стримуючи поширення бойових дій на решту території України. Ми – мирний народ, який виховувався на засадах християнської моралі, і прагнемо розв’язати конфлікт без подальших людських жертв.
Бажаю вам, шановні військовики, дорогі брати і сестри, доброго здоров’я, міцності духу, бадьорості, мужності й терпіння, а також належного матеріально-технічного забезпечення, щоб ви завжди були готовими і здатними успішно викнувати свій обов’язок!
Дякуючи за кожен мирний день в Україні, Свята Православна Церква продовжує невтомно молитися за досягнення благословенного миру і збереження цілісності і суверенітету нашої Вітчизни.
Многая усім вам літа, милості Божої і спасення!
З повагою,
+Августин,
митрополит Білоцерківський і Богуславський
Голова Синодального відділу УПЦ
зі взаємодії із Збройними Силами
та іншими військовими формуваннями України
